Соціально-психологічна служба гімназії

Ви нічого не можете навчити

людину.

Ви можете лише допомогти їй

відкрити це в собі.

Галілео Галілей

Все колись починається. Але ніщо не починається з нічого.

Коли в суспільстві розпочалися процеси перетворення, коли розвиток історії суспільства розставив нові акценти в суспільних відносинах, коли на зміну суспільній культурній одиниці «маси» прийшла культурна одиниця «особистість», постала проблема виховання такої повноцінної особистості. Виникла необхідність надати кожній підростаючий дитині належну психологічну підтримку та супровід щоб допомогти їй гармонійно розвиватися. В першу чергу це стосується галузі освіти як основного чинника у виховному і розвиваючому процесі. Розуміючи важливість і необхідність зростання психологічної культури нового покоління, у 1992 році розпочала роботу психологічна служба гімназії 48.

Психологічний супровід учнів – це пріоритетний напрямок діяльності психолога та соціального педагога, який орієнтований на всебічний розвиток та самовдосконалення дитини й передбачає:

• діагностику індивідуальних якостей особистості;

• психологічну підтримку учнів;

• проведення індивідуальних та групових консультацій та бесід;

• забезпечення інформаційними матеріалами учня;

• проведення занять гуртка та курсу за вибором «КЖС»;

• профорієнтаційне визначення підлітків.

Розвиваюча робота один із найбільших важливих і необхідних напрямків роботи соціально-психологічної служби з дітьми та підлітками. В процесі спільної роботи між психологом та дитиною (або групою дітей) вибудовується місток між особистістю та оточуючим світом. Дитина, підліток здобуває нові психологічні здібності, навички, уміння, можливо переходить на якісно новий етап розуміння світу й самого себе, відповідно до цього усвідомлює свою самоцінність як індивіда, визначає і утверджує свою позицію щодо до різних життєвих ситуацій.

Для нас важливо, щоб кожній дитині було комфортно в школі. Щоб кожний учень з бажанням відвідував гімназію і не відчував себе самотнім і нещасним. Важливо, щоб батьки і вчителі бачили реальні потреби та проблеми дитини та допомагали їй. Необхідно, щоб дитина, батьки і вчителі не були «ізольовані" один від одного, а щоб між ними виникло взаєморозуміння та співробітництво. Головне завдання полягає в тому, щоб об’єднати наші спільні зусилля, тому що тільки в цьому випадку можливе оптимальне вирішення життєвих питань.