Історія України має, на превеликий жаль, дуже багато трагічних сторінок. 27 вересня 2019 року на базі бібліотеки імені Є. Плужника для учнів 11-х класів  гімназії № 48 старший науковий співробітник Національного музею України в Другій світовій війні Ганна Володимирівна Рафальська відкрила ще одну таку сторінку, факти про яку довго замовчувались і зберігались в архівах КДБ .

У вересні цього року відзначаються 75-ті роковинам початку депортації українців з Лемківщини, Надсяння, Холмщини, Південного Підляшшя, Любачівщини, Західної Бойківщини у 1944-1951 роках.

Протягом цього періоду близько 482 тисяч українців були вигнані зі своїх рідних домівок, де жили з діда – прадіда і найбільш активною фазою переселення були 1944-1946 роки.

За кожним фактом, за кожною цифрою людські життя, зламані долі, роки поневірянь…

Сотні тисяч українців було депортовано у примусовому, позасудовому порядку. Депортація супроводжувалася терором, репресіями, конфіскацією майна, встановленням режиму спецпоселень для депортованих українців, обмеженням їх політичних, соціальних, економічних і культурних прав. Тотальне виселення корінних українців з іспоконвічних теренів за етнічною ознакою було ретельно сплановане і брутально здійснене комуністичними режимами Польщі та СРСР. Виселені з території Польщі українці знайшли свою другу домівку в різних регіонах України від Галичини до Причорномор’я, Слобожанщини та Донеччини.